Політико-адміністративна комбінація президента Росії Володимира Путіна залишається загадкою навіть для експертів.

«Глава Кремля зараз як ніколи є розпорядником поточного політичного моменту в Росії, – пише Le Figaro. – 15 січня Володимир Путін миттєво оголосив про конституційні реформи і відставку уряду. Кажуть, що міністрів попередили тільки того ранку, прем’єр-міністра Дмитра Медвєдєва – за кілька днів, а його наступника Михайла Мішустіна призначили того ж дня. При цьому нічого не потрапило у пресу».

Чому все було зроблено в такому швидкому темпі?

Щоб максимально контролювати ситуацію, – відповідає у коментарі для Le Figaro Тетяна Станова, науковий співробітник Московського центру Карнегі. – Також прийшов час відновити соціальну підтримку в надії на позитивні результати виборів з боку населення, враховуючи погіршення його морального стану, зокрема, після пенсійної реформи 2018 року.

«Потім у Москві в газетах і блогах висувалося безліч сценаріїв. Втім, автор, який би насмілився претендувати на знання того, що відбувається «в голові у Путіна», виявився б занадто самовпевненим, – відзначає видання. – Не стало несподіванкою нагадування Путіна про те, що йдеться не про відмову від президентського режиму. На його погляд, парламентська республіка в Росії недоцільна«.

«Всі ініційовані Путіним поправки спрямовані не на зміцнення його власної позиції після закінчення президентства, а на створення механізмів, які дозволять розв’язати його розбіжності з майбутнім президентом у випадку, якщо такі виникнуть», – підкреслює Станова.

«Але яке ж місце він воліє собі зарезервувати? Це питання опиняється в центрі різноманітних домислів. Ходять розмови про підсилення ролі Державної ради – консультативного органу, створеного 2000 року, який міг би слугувати експрезидент платформою для координації ключових стратегічних рішень. Гіпотеза про тандем, як у випадку Медвєдєвим, не переважає над іншими. Путін сам виключив можливість «двовладдя» у вищих ешелонах державної влади«, – пише Le Monde.

На думку Тетяни Станової, для Путіна питання полягає не в тому, щоб грати інституційну роль, а в тому, щоб мати політичний вплив. Такий вплив став можливим завдяки трьом сильним важелям: це його особиста популярність, партія влади «Єдина Росія» та наближені до його першого кола. Але за однієї умови, попереджає дослідниця: «Єдиною гарантією для того, щоб він зберіг значне місце, стане лояльність його наступника на президентському посту».

«Окремі коментатори схиляються до версії про удаваний відхід Путіна після 2024 року. «Було б нерозумно апріорі виключати сценарій реального відходу, – підкреслює Арно Дуб’єн, директор аналітичного центру «Обсерво» у Москві. – Але на цей момент це швидше перебалансування, ніж революція. Путін готовий до будь-якої несподіванки і, схоже, передусім прагне обмежити ризики, пов’язані з закінчення його президентського терміну в 2024 році».